Низає дні розлуки довга нить,
Малюють вікна вже зимові ночі.
Як на вустах затерпне тінню мить,
Виходять з берегів сріблясті очі.
Лише відлуння справжніх одкровень -
В словах ні докору, ані освідчень.
Душа палає в сповитку пісень
І вірить у тепло долонь одвічне.
Бо що слова? Торкнуться лиш на мить -
І згіркне пам’ять в пастці порожнечі…
А нить тремтить… О як вона тремтить,
Коли спадає спогадом на плечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817793
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.12.2018
автор: Олена Жежук