Стоять, неначе голі крези,
дерева посеред зими :
дуби, акації, берези.
А день холодними кіньми
Їх об’їжджає. ..
Біла тиша густа, містична і м`яка.
Лишень хвилини -часомиші,
З кишені, обрію рука,
Все випускає, випускає,
Вони гризуть ,гризуть, гризуть,
окрайці світла. День минає.
Чорніють ,важчають, бредуть
Із лісу коні в даль зимову,
Туди, де в небі для землі,
Зірки і місячну підкову,
Кують незнані ковалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817754
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2018
автор: Стяг