СВОЮ ДОЛЮ НЕ ВГАДАЛА…

                                         Ворожила  й  чарувала,
                                         свою  долю  не  вгадала.
                                         Як  так  вийшло,  я  й  не  знаю,
                                         що  жонатого  кохаю...

                                         Він  в  село  наше  приїхав,
                                         і  мене  якось  примітив,
                                         поглядав  завжди  на  мене,-
                                         кожен  вечір  і  щоденно...

                                         Були  погляди  цікаві,
                                         і  слова  його  ласкаві...
                                         Не  змогла  я  удержатись,
                                         примудрилась  закохатись...

                                         Це  зі  мною  вперше  сталось,
                                         все  цвіло  навкруг  всміхалось...
                                         Не  ходила  я,  літала,
                                         і  душа  моя  співала...

                                         Стали  ми  з  ним  зустрічатись,
                                         і  любитись,  і  кохатись...
                                         Місяць  нам  моргав  грайливо,
                                         а  зірки  чогось  глумливо...

                                         Ні  на  що  ми  не  зважали,
                                         на  любов  ми  мали  право,
                                         нас  з"єднала  її  сила,
                                         він  любив  і  я  любила...

                                         Що  жонатий  я  не  знала,
                                         він  мовчав,  я  не  питала...
                                         Та  приїхала  дружина,
                                         ще  й  мала  з  нею  дитина...

                                         Я  коли  про  це  дізналась,
                                         не  на  жарт  уже    злякалась...
                                         Спохватилася  запізно,
                                         і  до  болю  стало  слізно...

                                         Ворожила  й  чарувала,
                                         свою  долю  не  вгадала...
                                         Що  робить  тепер  не  знаю,
                                         я  ж  його  лише  кохаю...

                                       Як  складуться  наші  долі,
                                       час  покаже  й  Божа  воля...
                                       І  дружину  жаль  й  дитину,
                                       й  я  зректись  його  не  в  силі...

                                       Розумію,що  дитина,-
                                       ще  мала  й  ні  в  чім  не  винна...
                                       Як  складеться,  так  і  буде,-
                                       час  підкаже  і  остуде...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2018
автор: геометрія