🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊
Море топить сонце, вечоріє...
Залишалася тут тільки я.
Море, небо, сонце, я і мрії,
Мрії й найщиріші почуття.
Я стою, і моря чую шум,
Стою і слухаю собі, милуюсь.
І зникає зразу весь мій сум.
І чому я морю так дивуюсь ?
Море лагідне, і водночас сильне.
Море добре, і водночас зле.
Буває шторм, бувають просто хвилі.
Море є спокійне і також - шумне.
Море промиває мою душу,
Море глушить всю мою печаль.
Не замерза холодною зимою,
Не матеме ту сніжную вуаль.
Що ж заховано там, на дні моря ?
Може, там живе чудовисько якесь ?
Одне я знаю - в морі нема горя.
Море - найкраща пара для небес.
Світ без моря, наче птах без крил,
Наче художник,що без своїх фарб,
Наче письменик, без своїх чорнил.
Море - це наш справжній скарб.
В морі плаває моє життя,
Воно топиться і знову випливає.
В морі є долини каяття.
Але долини смутку не буває.
Там, за морем, - цілі океани !
Море - це і є моє життя,
Життя усіх з'єднаємо віршами
Й отримаємо океан буття.
🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊🌊
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817548
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.12.2018
автор: StoneSoul