О, як самотньо
Вітрові одному,
Такий холодний,
Що аж на душі -
Лише печаль,
І є ще місце для обіди....
Холодні пальці мліють -
Од душі, поодиноке сонце
Визирає з хмар,
Немов кричить:
"- Це я той привид із твоїх примар!"
І атласні відблиски
Так дурманять землю,
Що хочеться забути
Про кожну хмарку -
У сірому, і темному небі,
І я не божевільна,
І не холерик я,
Цей світ не є примарний,
Примарні тут тільки ми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2018
автор: Роксолана Козова