Іронія сучасності


Мої  сім  п'ятниць  на  черговий  тиждень
Дрібцюють  прусаками  в  голові,
Я  знов  тягну  із  купи  самі  нижні
Порожні  ступи  й  сита  не  нові.

Порізав  душу  —  кров  біжить  у  тіло
Знов  вип'ю  йоду-яду  перед  сном,
Без  льоду  —  з  льодом,  аби  не  кортіло!..
Ковтати  забуття  гірким  вином

Чекаю  суть  після  гучного  вступу...
Зиркнув  за  край  ідей,  а  там  —  нові!
Товкти  у  ситі  воду,  а  не  в  ступі,
З  відлунням  у  безмежній  голові...

Все  важче  після  кожного  удару
Отих  важких,  хоча  й  порожніх  слів...
     Реальність  повертається  з  базару,
Порахувавши,  що  продав-купив...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817289
Рубрика:
дата надходження 12.12.2018
автор: Ніколя Петрович