Спинила час в режимі «тридцять п’ять»,
І більше не святкую днів народжень.
В себе, малої вчуся світ сприймать
Таким, як є, без філософських збочень.
Людей любити так, як вони є,
Без похибки на стать, на вік, на вади.
Не рахувала ж зморшки на чолі
В свої чотири. Їм була теж рада.
З’являлася людина, як об’єкт,
Який в життя ввійшов, як нагорода,
Щоб радість знань принести у мій світ.
Й вони несли: любов, красу, свободу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817243
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.12.2018
автор: Пісаренчиха