Котик

У  мене  є  котик.  Ну  не  те,  щоб  саме  в  мене,  але  з’явився  він  у  моїй  квартирі.  І  живе  зараз  зі  мною.  І  не  так,  щоб  з’явився  він  у  моєму  житті  через  моє  велике  бажання,  але  так  сталося.  Спочатку  його  не  було,  а  потім  він  раптово  з’явився.  Це  маленьке  біло-риже  «чудовисько»,  яке  ганяє  по  квартирі,  мов  скажене.  Йому  немає  ще  й  півроку,  а  кабанчик  уже  неабиякий.  Інколи  він  страх  як  мене  дратує.  Просто  бісить  мене  до  сказу.  Він  може  зненацька  стрибнути  на  мене,  бо  йому  здалося,  що  я  не  просто  почухав  собі  спину,  а  спровокував  його,  розбудив  його  інстинкти.  Він  полюбляє  сісти  в  коридорі  й  нявкати,  ніби  йому  защемило  хвоста.  Він  з  радістю  занесе  під  диван  один  мій  носок,  щоб  я  скаженів  від  злості,  що  робити  з  іншим,  з  тим  безпарним,  що  лишився.  Особливо  це  приємно  вранці,  коли  ця  несподіванка  накриває  тебе  перед  самим  виходом  на  роботу.  А  ще  йому  обов`язково  треба  перегризти  всі  проводи,  особливо  якщо  це  кабель  для  зарядки  телефона.  Якщо  він  не  переверне  щось  на  кухні,  то  неодмінно  зробить  це  в  кімнаті.  І  при  всьому  цьому  він  завжди  дивується  моєму  обуренню.  Він  втікає,  як  тільки  я  підвищую  голос.  І  відразу  здивовано  визирає  з-під  дивана  чи  із-за  крісла.
Він  кілька  днів  поспіль  може  із  задоволенням  їсти  суп,  кашу,  м`ясо  —  словом  все,  чим  харчуємося  й  ми.  А  потім  одного  дня  просто  відмовляється  від  усього  цього,  і  ти  маєш  вгадати,  що  він  хоче  зараз.  Інакше  від  зведе  всіх  з  розуму.  Він  не  дасть  вам  спати  всю  ніч,  шукаючи  те,  що  не  змогли  знайти  для  нього  ви.  
А  інколи,  цілком  раптово,  він  стає  несхожим  на  себе.  Він  лягає  мені  на  груди,  починає  вилизувати  мені  бороду,  муркоче  мені  на  вухо,  сам  підлазить  і  прогинається  під  мої  руки,  аби  тільки  я  його  гладив.  І  я  не  можу  йому  відмовити.  Я  люблю  цього  котика  і  не  уявляю  свого  життя  без  нього.  
Так  само  в  житті  кожного  із  нас  колись  раптово  з'являється  близька  людина.  І  вона  може  не  повністю  відповідати  нашим  запитам,  дратувати  нас  своєю  невідповідністю  нашим  стандартам,  але  все  ж  таки  бути  нашою  коханою  людиною.  І  ми  поняття  не  маємо,  як  жили  раніше  без  неї,  і  що  будемо  робити,  якщо  її  не  стане  у  нашому  житті.  Ми  просто  кохаємо  це  кошеня.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2018
автор: Мозговий