Дівчина з кавою
Сонцем живе в моїх очах
дівчина мила,
її забути по ночах
снами несила.
Гляну на неї і лечу,
маючи крила,
наче від мрії не втечу,
що мене стріла.
Погляд її, як сніг Карпат,
сяє яскраво,
а всі думки, як аромат
свіжої кави.
Не намилуюся в житті
нею ніколи,
мов почуття у забутті
не захололи.
Дівчина з кавою
лине назустріч, як сонце,
що над загравою
в день відчиняє віконце.
Сліпну від радості
завше, коли її бачу
в світі буденності
щастям, якого не втрачу.
Думи про неї не помруть
світлом, як смеркне,
навіть роки їх не зітруть,
як любов зникне.
Щиро радію тільки їй
поглядом ніжним,
адже я з нею сам не свій,
будучи грішним.
Дівчина з кавою
лине назустріч коханням,
ставши ласкавою
митю, що збулась бажанням.
Квітну від почуття
завше, коли вона поряд,
мов мене в майбуття
манить її милий погляд.
Віктор Цвіт 29.11.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2018
автор: Віктор Цвіт