Йшла весела й безтурботна юність
Грайлива усмішка світилась на вустах.
Дивилась зрілість, стисла серце чуйність
Сльозою прокотилась по щоках.
--Чому так швидко пролетіло літо?
Ніби росу в передобідній час
Сонце палило роки пережиті,
А вітер попіл розганяв повз нас.
Наче учора: ніч, зірки, зітхання.
Дві пелюстки рук в твоїх руках.
Промовляли очі. Ці зізнання
Любо слухав місяць в небесах.
Топилися в цілунку ніжні губи.
Мелодією лився шепіт трав.
Клялися, що кохання не загубим
Цвіркун в кущах за нами підглядав.
Турботливо несли його роками,
Дітям прививали лиш любов.
Посріблена мандрує разом з нами
До юності вертає думи знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2018
автор: Олеся Лісова