Мов літній скарб - вечірні цвіркуни,
Мов срібні струни – солов’ї далекі.
Що своїм співом, ніби чаклуни,
Перебивають тишу, наче глеки.
І котить запах у тумані луг,
І зорепад ховається в тумані.
І сипле снігом тополиний пух,
Останній цвіт зривається з каштанів.
Червнева ніч – прогнала вдаль туман,
Збирати диво-квіти на Купала.
І вийшов Місяць, мов казковий дзбан,
Зозуля десь у лісі закувала.
Раптово появилась дивна тінь,
Що мала чудернацькі фари-очі.
І зорі у мільярді мерехтінь,
Передивлялись казку диво-ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816880
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.12.2018
автор: Віталій Назарук