Знову пада лапатий сніг,
Все кругом, де не глянь, забіліло.
Сніг пухнастий, ну як ти міг,
Погасити усе, що горіло?
Так дбайливо зима розтягла
Срібно – біле своє покривало.
Зимо – сестронько, як ти могла
Затрусити усе, що палало?
Попливли з неба хмари сумні,
Воно виразно, враз зазорилось.
Нащо, зорі, скажіть ви мені,
Засліпили усе, що іскрилось.
Ніч - подружка прийшла під вікно,
Ми не будемо знов з нею спати.
Як колись, як давним - давно,
Буду я безнадійно чекати.
Знову пада лапатий сніг,
Гарно як - все кругом забіліло.
Я ж не думала, що Ти б так зміг…
Випав сніг… а мені заболіло.
09.12.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2018
автор: Валентина Рубан