Замітає сліди зимна курява сивих років,
Полинами гіркими уже заростають шляхи,
А в душі, як колись жайворів переливчастий спів,
Як в далеку дорогу іще не летіли птахи. .
Там в безкраїх степах, колискову співали вітри,
Мою люльку гойдали налиті дощами жита.
І спускалися мрії чарівні до мене згори,
На баских скакунах поспішали юнацькі літа.
Я крокую життям. І здавалося б все як колись…
Знову ливні, і грім, і так само кружляє зима.
Тільки стежку мою повернуло давно в падолист,
А ще скроні сніжком присипають роки крадькома…
Я крокую життям. Я гортаю його сторінки.
Дім, робота, родина, і вічне набридливе треба.
І дорога де є і поразки мої, й помилки,
І віршоване слово мені подароване небом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2018
автор: Наталка Долинська