Ой, що це, в нас за житуха?
Горла жінка – цокотуха
- У хатині нема пічки
Геть посиніли вже щічки!
Батареї - геть холодні
Чи жива, ще я сьогодні?!
Чоловік - Що за причина
Хіба я, чи й не мужчина?
Треба вдвох спати вкладатись!
Хоч старенькі, чом ховатись?
Моє сонце, йди зігрію…
Щоночі, про тебе мрію…
А, дружина, гордість має
Скоса хитро позирає
Не зрівнятись і лисиці
Горять очі, як в тигриці
- Які обійми, до біса!
Чи ти здурів, гріх побійся!
Ходи за газ вже заплати
Підняли ціни ті скоти
Знову стали недосяжні..
Вони всі, блазні продажні.
Останні гроші вже здеруть
Все за офшори загребуть
Страшно жити, от холера
Стала хата мов печера
Чи це… Кам`яне століття?
Тих всіх – викинуть на сміття!
Сидять там - не чоловіки
А зажери маніяки!
Зникни кажу! З очей моїх!
Боюсь заб`ю, матиму гріх…
Руками прикривав вуха
Права, моя цокотуха
У скарбничці, гривні білі
Беруть руки…..Задубілі
Мабуть все ж, піду платити
Якось треба вік дожити…
06.12.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2018
автор: Ніна Незламна