Завтра по телевізору передадуть привіт

Десь  за  вікном  взірвався  знаряд
Малеча  пита"Мамо  мамочко  що  це?"
"Спи  моя,  це  чародійка  там  чаклує."
Казки  на  ніч  читає,  а  під  очима  смуток.
І  завтра  по  телевізору  передадуть  привіт
Так,  ніби  хтось  прийде  та  забере.
Режими  і  слова,  лиш  віра  та  надія.
Все  на  кучу,  ця  чаша  повна  сліз
Та  завтра,  по  телевізору  передадуть  привіт
Десь  за  вікном  вже  стаї.
Почалося  полювання.
Рвуть  нас  шматками  і  без  пощади.
Дикі  стаї  виють  за  вікнами  квартир.
Бетонні  блоки  не  стіни  замку,
і  відчай  огорта  немов  туман.
Та  цієї  ночі  нам  по  телевізору
передадуть  привіт.
Тут  не  місце  телеглядачам,
і  вірі  в  електронні  помахи.
Десь  за  вікном  небо
падає  залізним  комом,
і  земля  взлітає  із  під  ніг.
Люди-та  невже  вам  землі
видавалося  мало.
Залізли  на  хмари,
і  воно  на  нас  впало.
Десь  гинуть  усі  хто  за  правду.
Невже  правді  не  місце  серед  нас?
Люди-одумайтесь,  покайтесь.
Досить  цих  страждань.
Та  все-ж  наврядчи  хтось  почує
крик  душі,  що  голосом
зриває  петлі  й  вириваеється  стрімко  уперед.
Адже  усі  так  хочим  бути  вище,
і  падаєм  все  більше.
Та  дивимось  у  телевізор,
де  нам  ще  досі,
так  пристально,
передають  привіт..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2018
автор: Володимир Кос