НАРОДИЛА МЕНЕ МАТИ ЖИТЬ ІВАНОМ

Як  обнявся-побратався  дим  з  туманом,
Народила  мене  мати  жить  Іваном.
Дим  від  того,  що  навкруг  війна  кипіла,
А  туман  -  бо  вже  зима  стояла  біла.
З  того  диму  не  вернувся  батько  в  хату,
Від  туману  посивіла  рано  мати.
І  колись  в  дитячі  сонні  очі
Дим  їдкий  зайшов  посеред  ночі,
Щоби  злих  тернин  терпів  уколи
І  не  плакав  у  житті  ніколи.
А  в  обіймах  слимаків-туманів
Став  безсилим  я  проти  обманів.
Так  і  виріс  разом  з  димом  і  туманом,
Народила  мене  мати  жить  Іваном.
З  першого  в  житті  сліпого  крику
Повен  світ  Іванами  одвіку.
Різні  долі.  Імена,  одначе,  схожі
(Так  в  житті  буває  схожа  милість  Божа):
Яни,  Ганси,  Джони  та  Жоани  -
Всі  ми  трохи  на  землі  Івани.
Вийду,  стану  я  на  гору  превисоку,
Крикну  дужче  в  світ  оцей  широкий:
Ви  розвійтеся,  тумани  боязливі,
Гей  Івани,  вік  живіть  щасливі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816430
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.12.2018
автор: Іван Демченко