В краю земному стеляться тумани,
вітри найзліші владу всю беруть...
Ми віддаємось диким, зла гурманам,
хіба тлумачимо про залишкову суть.
Вже й прусакам, що мігрували, ясно,
що людство стежку вибрало не ту.
Світ науковий стверджує, сучасний –
зупинять нас, як не змінить мету.
Та самовбивці, владу прихопивши:
"Ні, не зупинимося – спродали не все!"
В капкані Розум. Нерозумні миші –
з планетних нір все тягнуть те і се...
05.12.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816424
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.12.2018
автор: Променистий менестрель