Колись у грудях сильний біль
здавався останнім подихом в житті.
Чи знає хто, що то боліло,
і що в ту мить спиняло не вмирати.
Колись у грудях сильний біль
зривав думки у голові.
Хтось говорив, що то - душа,
що їй нема контролю.
Боліло надто в глибині,
що тільки світ не мав таких кордонів.
В очах лиш сонце відбивалось,
і з кожним кроком все сумніж ставало.
Боліло надто в глибині.
Кров кипіла в казані.
Неприємний згусток спогадів вскипів
та зовні, вилився у душу.
Ошпарена коханням.
Чи може шрам відчути більший біль?
Як душу лікувати?
Коли вона байдужа стала.
Поклав на груди руки,
не відчуваю там душі .
Мабуть, мені мало бути боляче,
але там наче мертве море.
Та вже не сумно, нічого вмирати.
Купайся в моїм морі.
Це все, що там залишилось зі світу.
О.В. Рибалко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2018
автор: Etotak369