Ти не хоч повернуть мені спокій?
Як не хочеш – мені і не треба.
На життєвій дорозі широкій,
Ти , як Місяць край ясного неба.
Всі думки мої линуть до Тебе,
Всі бажання, надії, чуття.
Ти й в мені відчуваєш потребу,
І не бійся цього – це життя.
Ти не бачиш тієї дороги,
По якій би хотілося йти?
Відпусти почуття, ради Бога,
Ті мудріші ніж ми - Я і Ти.
Коні бистрі , стрімкі, сильні, дужі
Навіть на чотирьох – спотикаються.
Не журись, обпектись – то байдуже…
Не соромся – усі помиляються.
Не хотів Ти щоб ватра горіла?
То ж не треба б було і палить.
Щоб душа й голова не боліла -
Треба вміти взаємно любить.
03.12.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2018
автор: Валентина Рубан