Кажуть, в очах можна вбачити небо,
Я бачив сотні очей у житті.
Та найясніші чекають на мене,
Очі матусі є кращі за всі.
Неню, я бачив твої оченята,
В них я пізнав перший шлях у життя.
В них я побачив любов ту безкраю,
Що підіймає з колін, як струна.
Дякую мамо, за ваші молитви,
Ви захищали мене від біди.
Зараз в окопі стою - захисник я,
Я вже дорослий, для вас ще малий.
Мамо, не плачте, прошу, лиш чекайте,
Я повернуся із битви живий.
Бронежилет на війні захищає,
В мене ж є щит із ваших молитв.
Дякую мамо, за теплі шкарпетки,
Їх ви зв'язали з любов'ю мені.
Дякують хлопці - мої побратими,
За піклування й шкарпетки для них.
Знаєте, мамо, війна - то зла тітка,
Хтось тут герой, а хтось втратив усе.
Я не боюся їй глянути в вічі,
Ваша любов захищає мене.
Мамо, дивіться, я вдома! О Боже!..
Ви посивіли? Пробачте за все!
Я не хотів завдавати вам болю,
Та я вернувсь! Дочекались мене!
А пам'ятаєте, як у дитинстві,
Я хотів бути, як Бетмен отой.
Вибачте, що я кажу це так пізно,
Неню, для мене ви справжній герой.
Люди, прошу, не втрачайте хвилини,
Їх повернути не зможете ви.
Час присвятіть найріднішій людині,
Ненька найкраща одна у житті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816353
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.12.2018
автор: Олесь Амбросов