Дівчино з торбинкою «Сільпо»,
упізнаю з тисячі тебе:
ти стоїш з косою і серпом;
я ж – біжу з пакетом «АТБ».
З молотом в руці, з вогнем в очах,
в очі, що чманію я від них,
лину, мов завіти ілліча,
мчуся, пересічний робітник.
Гострий серп в руці твоїй – маяк.
Здалеку завидів ще тебе.
Ти в мені, колгоспнице моя,
мов баг(н)ет в пакеті «АТБ»,
мов сосиска в тісті, в банці – мед.
Я ж, немов у «бабі» ром, – в тобі.
Зранку, як замішував цемент,
бачив лиш зіничну голубінь.
Марився стрункий тендітний стан,
півники на хусточці твоїй.
Цеглу клав – і згадував уста.
Кахлі клав – пірнав в тенета вій.
Марилось: з торбинкою «Сільпо»
на моїм пакеті «АТБ»
ручка ніжна дряпає серпом
боязко і рвучко: «йА...Те...Бе...»
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2018
автор: Олександр Обрій