Різні світи. Різні долі. Різні дороги.
Знаю, її міцно тримаєш за руку.
Життя половина минула. Болі й тривоги
Прожиті разом. Крик відчаю німо, без звуку.
Лиється дощ стрімко із неба потоком.
Хочу забути. Вирвати спогад з корінням.
І мимоволі вслухаюсь в стишені кроки.
А доля знов зіштовхує нас. Та за чиїм велінням?
Нащо? Ховаюсь як равлик у свою мушлю.
Мурую стіни навколо до самого неба.
Забути я мушу! Забути я мушу, мушу...
А всі мої мури руйнує твоє - так треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2018
автор: Поцілована Сонцем