І де твоє, о, зимо жало?
Де хижоока метушня?
Учора яструбом літала,
А нині смирна, мов ягня.
Учора вітром день палила.
Вужем торкалась людських ший.
А нині лють в канаву злила,
Така, хоч з тебе кіл теши.
Стоїш під синім дахом неба.
І точиш радість з-під ребра.
Сміється серце. Що ще треба?
Хіба що миру і добра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816278
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.12.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)