Трішки правди, або вірш ні про що

Здрастуй,  Надіє  моя,
Вибач,  що  довго  так  не  відчиняв...
В  мене  тут  безлад  і  я
Щось  прибирав,  щось  подалі  ховав...

Ти  ж  не  даєш  мені  знать,
Коли  провідати  знов  зазирнеш,
Мусив  наспіх  розіпхать
Розгардіяш  свій...
—  Коли  ще  прийдеш!..

     В  шафі  таїться  Любов,
Але  у  неї  є  зброя  гучна!
Є  ще  набої  —  знайшов...
Обшук  робив,  доки  спала  вона...

Як  не  забути  тепер
Менше  спиною  до  неї  ходить...
     Віру  в  комору  запер...
Знаєш  тепер,  хто  тут  є,  тільки  —  цить!..

Разом  зібратись  вам  —  ні!
Ви  ж  відцурались  один  одного́
Так  було  зручно  й  мені
Стати  обличчям  до  світу  цього...

Ви  ж  бо  —  у  купах  сміття
Як  не  маскуй  цей  гармидер  —  він  є!
Десь  поміж  нього...  Життя...
Важче  його  розгрібати  стає...

     Так  що  стривай,  не  іди!
Музою  будь,  хоч  на  вінику  грай!
Гірше  б  не  знати  біди!..
Я  прибиратиму,  ти  ж  бо  співай!

Може  б  не  втримався  хтось
Й  виліз  зі  схованки  просто  до  нас
І,  що  би  не  відбулось...
Стоп!...
чи  прийняв  би  я  світ  без  прикрас?..

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816033
Рубрика:
дата надходження 02.12.2018
автор: Ніколя Петрович