Пасе безсоння табуни думок
В якомусь магнетичному полоні.
Тут – трішки неба, паша і струмок,
Гарцюють мрії – навіжені коні.
Звичайні тихо ходять в стороні –
Натруджені і загнані – зразкові.
А в цих – шалені очі вогняні,
І плазма циркулює замість крові.
Їх корм – свобода і вода – свобода.
В них чисті душі і тіла атласні.
Величні рухи – сказано : порода !
Чекають небезпечні і прекрасні !
Що для таких чи річка, чи гора ?
Зірвуться – лиш простору дай їм, Боже !
Гарцюють любі, а прийде пора, –
Тоді ніщо спинити їх не може !
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2018
автор: Оксана Осовська