День відлітає, темніша його силует.
Якось неждано у душу проникла не проза.
Вечір домашній – звичайний, здавалось, сюжет…
Чиста печаль і натхнення – як сніг і мімоза !
Нащо весна надсилає шалені листи ?
Стомлене серце в полон захопила не втома !
Знаю вже я, що зі мною ? Так, знаю ! Це ти
Спокій забрав, і з`явилась ця даль невідома !
Хай неповторність живе в паралельних світах !
Тільки крізь межі у них пробивається ніжність –
Ти зацілуєш всесильний, великий мій страх !
Я подарую цей вірш, наче перший підсніжник !
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2018
автор: Оксана Осовська