Чому ( Анафора Епіфора Рефрен)

Чому  нас  нищать  стільки  літ
І  скільки  ще  триватиме  наруга?
Чому,  відколи  білий  світ,
Нащадки  мокші  створюють  напругу?

Чому  готові  ми  терпіть,
Свавілля  і  знущання  їм    прощати?
Ще  скільки  будем,  ви  скажіть,  
Козацьку  кров  невинну  проливати?

Чому    творили  геноцид  
І  стільки  душ  невинних  загубили?
Ще  й    нації  -  наш  кращий  цвіт,
На  соловках  ,  в  катівнях  заморили?

Чому  гібридну  злу  війну  
У  нашій  Україні  розпочато,
І  дорогу  таку  ціну
За  нашу  Волю  і  Свободу  взято?

Чому  забрали  у  нас  Крим
І  нищать  земляків    в  донецьких  землях?
Чому    і  дітям,  і  старим
Немає  спокою    в  своїх  оселях?

Чи  не  занадто  ми  м’які
До  цих  нащадків  Чингізхана?  
Чи  може  нам  не  дорогі
Чесноти?  Чи  не  кровоточить  рана?

Чи  не  пора  сказати:  «  Годі  !  »
І  вимести  сміття  усеньке  з  хати?
«Вмастити    чоботом  по  морді»    –
І  лиш  тоді  ми  спокій  будем  мати.





Анафора  —  єдинопочаток;  одна  зі  стилістичних  фігур;  вживаний  на  початку  віршових  рядків  звуковий,  лексичний  повтор  чи  повторення  протягом  цілого  твору  або  його  частини  синтаксичних,  строфічних  структур.




*******

Життя  далося  Богом.
Любов  моя  від  Бога,  
Всі  помисли  від  Бога
І  вчинки  йдуть  від  Бога;
Й  веде  мене  дорога  
Усе  життя  до  Бога.  




Епіфора  —  стилістична  фігура,  протилежна  анафорі,  повторення  однакових  слів,  звукових  сполучень,  словосполучень  наприкінці  віршових  рядків,  строф  у  великих  поетичних  творах  (в  романі  у  віршах),  фраз  —  у  прозі  чи  драмі.



***************


Посадила  мати  вишні  край  городу

Посадила  мати  вишні  край  городу,  
Щоб  вони  для  діточок  росли.  
Поки  підростала  гордість  її  роду,
То  для  неї  втіхою  були.  

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Поливала  мати  вишні  на  світанку  -
Шелестіли  листям  ті  в  отвіт.
А  як  спочивала,  сидячи  на  ґанку,  
Тішив  око  білих  вишень  цвіт.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Розквітають  вишні  ранньою  весною..
Та  кого  вже  радує  їх  цвіт?!  
Пустка  поселилась..  Сумно  за  тобою..
Лиш  шпаки  розносять  з  вишень  плід.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  




Рефрен  —  рядок  або  кілька  рядків,  які  повторюються  в  кінці  кожної  строфи  чи  групи  строф.  ...  Слова  пісні,  що  повторюються  після  кожного  куплету;  приспів.




адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2018
автор: Ольга Калина