Сивий степ вже заснув холодами закутий,
Крупить небо мілкими іскринками криги,
А мені якби зиму по швидше минути,
А мені, якби знову весняні відлиги..
Сіра паморозь скрізь на деревах, траві.
Сірий сад під поривами вітру дрижить,
Але мариться літо і досі мені,
Що в блакиті небес жайворами дзвенить.
Цей понурий пейзаж за холодним вікном,
Розмалює бурхлива уява моя.
І махне тепле літо барвистим крилом.
Поверну хоч на мить у вірші його я….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2018
автор: Наталка Долинська