У житті іншого не лишилося, як писати погані вірші,
З огляду на своїх людей, яких топчуть інші...
Ті, що колись вважалися людьми...
А хто тепер вони, коли ми
У створеній ними безстінній тюрмі?
А хто вони тепер, коли ми невільники?
Наглядачі, погоничі, збрійникі?
Чи все ж провідники - мойсеї тупого стада...
Не вірю їм, їм вистачило плодів із мого саду...
Й не до душі моєї, бо ж свою продажну не зміняють,
Бо ж свою продану викривляють, а я свою зберіг,
І зате, мене гонять і душу манять в брід...
Зась вам і тьху на ваш забрідний рід!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815795
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2018
автор: Андрій Толіч