ОСІННЬОГО СУМУ СОНЕТ


А  за  вікном  плаче  вітер,
Пісню  осінню,  прощальну.
Калюжі  мороз  усі  витер.
Мов  заповідь  вирішальну.

Скував  все  навкруг  льодами,
Безжально  зморозив  землицю.
Край  берега  верби  рядами,
Зітхають,  похнюпивши  лиця.

Зорі  кудись  поховались,
І  Місяця  човник  згубився.
Хмари  за  вітром  ганялись.
З  мінору  повільного  збившись.

Скрипіли  старі  осокори,
Зітхав  плачучи  очерет.
Немов  тихий  зойк  непокори  -
Осіннього  суму  сонет.

А  завтра  на  зоряний  ганок
Долаючи  безліч  доріг.
Зимовий,  засніжений    ранок
Надії  сипне    на  поріг.

30.11.2018  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815788
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.11.2018
автор: Валентина Рубан