Не в силі я тебе забути,
Невже порвалася струна?
Вже голосу твого не чути,
Струна мовчить – вже не луна.
Здається вмить життя спинилось,
Замовкли навіть солов’ї.
А я ж бо жив, чи мені снилось
І роси сяяли в траві.
В ночі шукаю поцілунку,
Гоню з душі свою печаль.
Краплину щастя, трішки трунку,
Щоб втамувати в серці жаль.
Вірші пишу, а поруч тиша,
Струна мовчить – вже не луна.
Лише перо скрипить і пише,
І кличе в гості далина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2018
автор: Віталій Назарук