А зима за вікном наче дражниться: зможеш - злови!
Перший сніг ніби чари - зникає, не вхопить і погляд.
Срібні пазурі січня подряпають килим трави,
І в обіймах із холодом ночі приляжуть десь поряд.
Знову ранок морозний засяє гірським кришталем,
До кісток пробиратиме свіжозчарована мряка,
І загубляться рішення всіх дощових теорем,
Перехожі зупиняться, всюди проявляться знаки:
І птахи майже стихнуть, і небо нависне шатром,
Навіть всевсвіт сповільниться, тихше згасатимуть зорі.
Та зима не зупиниться й в кожного наче тавром
Її холод вкоріниться, доки вона на престолі.
А зима за вікном вже бере все навколо в полон.
Збережи трохи спогадів ніжним теплом десь у серці.
Ми цю кригу розтопимо світлом гарячих долонь,
І весна співом ластівок знов у життя увірветься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815729
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2018
автор: Олександр Гриб