Піст для душі і тіла є,
Наголосити варто це.
Що з того, що їсти не будем,
Та про зухвалість не забудем
І про лукавість та гординю,
Що характерні всім нам нині.
Що з того,що станем молитись,
А за хвилину вже сваритись?
Й якщо молитва в нас не щира,
Тоді, для чого ж наша віра?
Отож, полімо бур'яни,
Хай не ростуть в душі вони.
З корінням вириваймо їх
У власних душах, не чужих!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815568
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.11.2018
автор: Haluna2