Так холодно, а на душі весна,
Не сніг лежить, а мов цвітуть ромашки.
Нема мені ні спокою ні сну.
Боюсь, аби не дать хоч тут промашки.
Хочу бродить в засніженім саду,
Аби сніжинки ніжно цілували.
Хочу зустріти Зиму молоду,
Бо ми її уже давно чекали.
Хочу ходить по білому снігу.
Метелицею хочу любуватись.
З думками позмагатись на бігу.
Зустрітись щоб… і знову закохатись…
Так холодно… ще ж осінь за вікном.
І не ромашки – білий сніг іскриться
Усі сліди прикрив своїм сукном.
А все що хочеться - вві сні лише присниться
28.11.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2018
автор: Валентина Рубан