Сонце ніжно ласкає душу,
Вітер тихо відводить сум.
Я діждатися Тебе мушу,
Й відріктись від непрошених дум.
Нащо серце бентежить марно,?
Нащо сумнів у душу пускать?
В нас було ж усе дуже гарно,
Може ще краще буде, як знать?
Ми самотність зумієм здолати,
Нам не буде боліти чекання.
Ореолом нам буде палати
Наше вимріяне кохання.
28.11.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2018
автор: Валентина Рубан