МІЙ ОБЕРІГ

Мій  оберіг,  моє  кохання,  амулет  мій,
Давно  захований  у  сріблі  ланцюжка,
Та  кожен  раз  коли  цілую  на  ніч  хрестик,
Тобі  всміхається  розхристана  душа.

Даремні  мрії  на  майбутнє,  марні  плани,
В`яжу  знов  грішну  пристрасть  у  морські  вузли,
Хоча  кохання,  як  і  спокій,  вже  не  з  нами,
Його  пригадую,  до  нині,  залюбки.

Літають  янголи,  мов  голуби  повсюди,
З  них  пір`я  падають  на  втомлених  людей,
Спіраль  намотують  від  серця  в  душу  думи,
Згадавши  пристрасть  й  гріх  недоспаних  ночей.

На  небі  мокрим  пальцем  намалюю  сонце,
На  хмарі  янгола…Тебе  біля  ставка…
Під  ритми  музики  смуглявої  Beyonce,
Воскресне  зморена  від  розпачу  душа.

І  хай  струна  кохання  ніжно  обірветься,
А  звук  мелодії  всередині  помре,
Смішний    Амур-бешкетник  вірю  доторкнеться,
До  серця  вістрям  стріл  рятуючи  мене.

Птахи  на  кронах  вишні  замилують  джазом,
Піднімуть  голови  кульбаби  у  садку,
Хай  не  судилось  прокидатися  нам  разом,
Любов,  як  талісман  все  рівно  бережу.





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2018
автор: Ярослав Ланьо