Якось хаму муха залетіла в рота.
В глотці, в шлунку, в кишці бешкет – не бенкет!
Стриб – мерщій з вагону! «Золоті Ворота»
зблиском літер впали на лице бридке.
Залетіла муха і з усього маху
все перевернула в хама в голові.
Думав про кохану, нині ж про – комаху
із думок лютує справжній буревій.
Муха не дурепа, мусі не до репу,
муха десь у кишці хамові бринить:
«Твій далекий предок – повелитель степу.
Хан. Відчуй же роду всемогутню нить!»
Тож отямся, хаме, спом'янись, бо ти є
не джиґун безпутній і не шапкокрад.
Тож породичайся з прадідом Батиєм,
вчуй шляхетність крові – виростеш стократ!
Нащо ставиш зуби золоті у рота?
Ці татуювання... Нащо куполи?
Хоч не «взяв» твій дідо Золоті Ворота –
вдерся через Лядські, стольний град спалив.
І х@мло прочуняв, і розсунув віття
брів і вій кошлатих, скрикнув: «Та ну нах!»
Літери на пальцях склались в слово «В. І. Т. Я.».
В небі ж склались зорі – в... «Х.А.М.» і «А.Н.Н.У.Н.А.К».**
© Сашко Обрій.
* Хам – тюремне прізвисько Віктора Федоровича.
** аннунаки – група шумерських, аккадських, ассирійських та вавилонських божеств. До аннунаків належали верховні божества й божества-покровителі міст та міст-держав. Головною функцією аннунаків було визначення долі людей і міст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815509
Рубрика:
дата надходження 28.11.2018
автор: Олександр Обрій