Принцеса Фален, ти була немов погода цих морів
бурі та дощі.
З тобою життя пригода і фарбами намальована картина.
Моя-без парфумів і Закинфського загару, такий оригінал.
Принцеса Фален,
здавалось, разом серед всіх, і все пройшли.
Та знятий кулон,
і де цей носпокій, що нас так оживляв?
Затихли моря, і моряк звик.
Не світить маяк, не б'є хвиля берега,
очікування нових змін
не принесе щось нове.
І хто ми тепер?
одне без одного-заблудші люди,
збиті координати і компас не допоможе.
Принцеса Фален,
не знайти тих часів, парфуми і білети.
Замінили непогоду тихі берега.
Тобі говорили про кохання,
і ти не та, зовсі вже не та.
Принцеса Фален, падіння не минуче
Так, падай, немов у безодню, відчуття вільного падіння.
Там не знайти спокою і рівноваги.
Всі не ідеали і тому оригіналів не заміниш.
там море відчуттів, стихії світу, та твій моряк ще незамінний.
Так! Принцеса Фален, падай, падай, падай....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815493
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2018
автор: Володимир Кос