Нікого в домі, лише я сама…
Таке буває раз в десятки років.
В кімнаті – літо, за вікном – зима,
В кутку сидять, обнявшись, тиша й спокій.
Годинник часу задає свій ритм,
Здивований, що врешті його чують.
Шукає думка вхід у лабіринт,
Уривки фраз в свідомості кочують.
Незвичний стан, якого так жадав,
Застав зненацька й дещо ошелешив.
Мету він з планами безжально розмішав,
Щоденність звичну зовсім не полегшив.
Той стиль життя, що склали вже роки
Не змінить, видно, самоти година.
Мов очманілі, шастають думки…
«Та де вже всі?!» - перемага єдина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815430
Рубрика:
дата надходження 27.11.2018
автор: ЮНата