Не думала ніколи, що колись,
Для щастя знадобляться мені гроші...
Ніколи я не цінувала їх,
Які б банкноти не були хороші.
А зараз розумію, що тепер,
На своє щастя, коштів цих не маю,
І як із цим змиритись? Бути як?
Просто цього собі не уявляю.
Одна надія – змилується Бог,
Щоб своє щастя я могла пізнати,
Бо поміч моя - лиш в його руках,
Щоб свою віру в мрію не втрачати.
25.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815359
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.11.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч