А я ще і досі шукаю любов,
Виймаю ножі, зашепочую рани
Молитвою тільки. А скільки розмов
Було про майбутнє! Та не з порцеляну
Душа моя, справді! Впаде - обітру,
Реп'Яхи і попіл я змию водою.
Хоч боляче буде - все потім зітру...
І житиму в Всесвіті з Богом. Зимою
Як випаде перший справжнісінький сніг -
Я лист як дитя Миколаю напишу.
Щоб чисте кохання мені приберіг.
А зараз... Чекаю... І слухаю тишу.
Приходь... Я ніколи тебе не залишу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2018
автор: Відочка Вансель