'' Лист до жінки '' Сергій Єсєнін. (авторський переклад)

Ви  пам’ятаєте,  ви  звісно  пам’ятаєте,
Як  я  стояв,  припавши  до  стіни,
Схвильовано  ходили  по  кімнаті  ви
І  щось  в  лице  кидали  ви  мені,
Ви  говорили,  треба  розійтися,
Що  ви  втомились  від  мого  життя,
У  вас  роботи  димова  завіса,
Ну  а  мені  нема  вже  вороття.
Кохана!  Та  мене  ж  ви  не  кохали,
Не  знали  ви,  що  в  темряві  людській,
Я  був  неначе  загнаний  в  кайдани
Не  міг  покинути  жорстокий  стрій,
Не  знали  ви,  що  у  глухій  імлі,
Що  в  побуті  залитому  грозою
На  невідомому  я  кораблі,
Пливу  неспинною  подій  рікою
Лице  віч-на-віч  ти  не  загуби,
Значуще  видно  тільки  звіддалік
Коли  киплять  морські  степи,
Та  корабель  вже  нахилився  вбік...
Земля–  це  корабель!
Та  де-хто  жваво
У  пошуку  нових  земель
Його  направив  величаво.
Та  хто  ж  із  нас  на  палубі  великій
Не  падав,  не  блював  і  не  сварився?
Їх  надто  мало,  сонцеликих,
Хто  ще  тверезим  залишився.
Тоді  і  я  під  дикий  шум,
Не  мавши  досвіду  в  роботі
Спустився  в  корабельний  трюм,
Щоб  не  пропасти  у  блювоті.
Той  трюм  був  руською  корчмою
І  я,  схилившись  над  стаканом,
Щоб  не  страждати  за  тобою,
Себе  згубив,  п’янкий  обманом,
Кохана!
Та  я  мучив  вас,
І  сум,  красу,  мов  струм,
добув  в  очах  зів’ялих,
Я  перед  вами  напоказ  
Себе  розтрачував  в  скандалах
Не  знали  ви,  що  у  глухій  імлі,
Що  в  побуті  залитому  грозою
На  невідомому  я  кораблі,
Пливу  неспинною  подій  рікою
Тепер  пройшли  роки  ,я  в  іншому  вже  віці,
І  відчуваю  й  мислю  я  не  так  вже,
Тепер  з  бокалом  на  гучній  вечірці
‘’Хвала  і  слава  капітану!’’-кажу.
Сьогодні  я  під  впливом  ніжних  слів
Згадав  чомусь  сумну  я  вашу  втому,
І  ось  тепер  сказати  вам  посмів,
Яким  я  був,  який  тепер  в  цілому!
Кохана!
Сказати  солодко  мені,
Падіння  я  уникнув  з  кручі,
Тепер  в  Радянській  стороні
Я  щонайвправніший  попутчик,
Я  став  не  тим,  ким  був  тоді
Не  мучив  би  я  вас,  як  це  було  раніше,
За  прапор  вільності
І  в  світлому  труді,
готовий  йти  все  вище  й  вище,
Ви  вибачте  мені,
Я  знаю,  ви  не  та,
Живете  ви  з  чудовим  чоловіком
Що  не  потрібна  вам  ця  маячня
І  сам  я  вам  давно  вже  не  потрібний.
Живіть  ви  так,
Як  вас  веде  зоря
Вас  вберігають  почуття  вічнозелені,
З  вітаннями,
Покірний  ваш  слуга,
Знайомий  ваш
Сергій  Єсєнін.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2018
автор: Ноунейм