Далеко так. Порожньо так.
Останні птахи порожніми лунами
і шепіт трави холодними рунами -
із неба води на землю ріки
пливуть тисячолітніми струнами.
Ліси стугонять, до неба кричать,
Стежками біжить опі́внічна рать -
холодні клинки у світлі води
вбивають, калічать і ранять.
Таємні стежки колючками манять.
Принишкли сади, замовкли птахи -
Північні війська наступають -
у лісу пісні серце крають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815091
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2018
автор: Оксана Стадник