Усе спішить, немає вороття,
Роки і дні, секунди і хвилини.
З пісень зіткалося моє життя,
На незначнім сувої полотнини.
Як і в піснях – цвіте моя душа,
Ромашками й волошками у житі.
Але ж куди життя так поспіша?
Коли я тільки починаю жити.
Барвінком стелеться доріжка у гаю.
Та,що колись носила з річки воду…
В піснях я незрівняну пізнаю,
Життя ріку - нам не забути зроду.
А час летить, летить, мене не жде,
Я й не помітила– минає літо…
…А молодість… вона не підожде.
Все із пісень у мрію перелито.
Але й тепер співа моя душа,
А разом з нею й я завжди співаю,
В піснях до мене щастя поспіша
Якби хто знав, як я його чекаю.
24.11.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815085
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 24.11.2018
автор: Валентина Рубан