Я – нічия, і ти мені, на жаль, ніхто,
Мороз скував думки і тіло,
Моє життя, останнім часом, шапіто,
Минулим ти жонглюєш вміло…
Самотність затаїлась у моїй душі,
Так сумно в лабіринтах, темно,
Блукають спогади наосліп, мов чужі,
Приходять уві сні щоденно…
Надривно тужить зимний вітер за вікном,
Хтось стукає тихенько в двері,
Мабуть це ніч шукає світло і тепло –
Дрімають вірші на папері…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2018
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО