Надворі осінь, а в душі,
Цвітуть трояндами вірші,
І ллється музика Шопена,
Й не жовта осінь, а зелена.
Не осінь вже, а раннє літо,
І серцю хочеться радіти,
І серцю хочеться співать,
Піднятись в небо і літать.
Летіть у небо, аж до зір,
Душа ж у грудях, ніби звір,
Моє серпденько вириває,
І чую голос твій..."Кохаю".
І ніби зорі твоі очі,
Медовіі вуста жіночі,
Ночами не дають спочить,
А серцю хочеться любить.
А серцю хочеться весни,
І тіло все немов воскресло,
Неначе осінь чарівна,
Не осінь зовсім, а весна,
Співа п"янкими солов"ями,
Із поцілунками ночами,
Із теплим потиском руки,
Куди ж подіну я роки?
Куди подіну сиві скроні,
Душі ж любить не заборониш!
Душі так хочеться тепла.
Мочити в росах ноги босі,
І бавитись твоім волоссям,
І пить із губ п"янкі меди,
Й забуть осінні холоди.
Але ж надворі пізня осінь,
І в серденько журбу приносить
Прощальне, жалібне "Курли"
Що посилають журавлі.
В повітрі жовтий лист кружляє,
І землю золотом вкриває,
Мені, ще хочеться весни,
Та часу біг не зупинить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2018
автор: Амадей