Два птаха





..Два    сніжних    птаха,    мов    би    хмарки    з    плоті,
Пливуть    по    темнім    дзеркалу    води,
Стомились    в    дальнім    і    важкім    польоті,
Та    раді,    що    уникнули    біди.

Сплелися    ніжно    шиями    у    танці
Кохання    й    вірності,    що    людям,    за    взірець,    
Дав    перед    творенням    Адама,    наостанці,
Любові    прикладом    всевидящий    Творець.

Бо    знав,    що    ми    уклонимось    із    шляху
Прямого    й    світлого,    й    підем    на    хибну    путь,
Тож    дав    нам    для    нагадування    птахів,
Які    що    мають    –    свято    бережуть.

Благословенні        безліччю    турбот,
Повінчані    у    кільцях    дальніх    летів,
Освячені    поборенням    незгод,
Записані    в    сонетах    у    поетів

Вони    свою    не    кинуть    пару    в    мить,
Коли    прийде    біда    в    червоних    плямах,
Коханому    останню,    щоби    жить
Він    міг,    дарують    їжу.    І    за    замах

На    спокій    милого    вони    готові    стать,
Не    важачи    на    смертну    небезпеку,            
Грудьми    до    бою.    І    оберігать
Своє    гніздо    і    пташенят    у    спеку,

І    дощ,    і    вітер.    А    коли    вже    смерть
Життя    комусь    обірве    нитку    з    пари,
То    інший    –    там    лишається    чекать
В    самотності,    де    милий    спить    товариш…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2018
автор: Калиновий