Як холодно у цей осінній вечір,
Здається, сонце вмерло назавжди.
Вселенська туга обійма за плечі,
І час замерз у крапельках води.
Блукають думи, що чорніші ночі,
Хіба їх зробить білими зима?
Душа болить, але не плачуть очі,
І в цілім світі просвітку нема.
Це - листопад, найважчий місяць року,
Стікає світло у криницю тьми.
І серед цього темного потоку,
Так важко спілкуватися з людьми.
Ніхто не бачить і ніхто не чує,
Заглиблені в своє самотнє - я.
І де та радість сонячна зимує?
І де та зірка, що вночі сія?
...Та я скажу вам - не сумуйте, люди!
Усе минає - радість і біда.
Прийде пора - природа всіх розсудить,
І всі печалі забере вода!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814839
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.11.2018
автор: majra