Живемо бідно, та гідно, бо багато уже взято. Хто сказав,
що то негідно? І ти бери принагідно. Хочеш гідно жити, вчися
гідно брати.
Ох, як за душу береш і... трясеш. А куди діваєш те, що
витрясаєш? А! В свою душу ховаєш.
Духовні скарби. Вони не мають ціни. А ми усьому ціну
мусимо знати, усе маємо розрахувати. Розраховуєм на все.
Хто зна, що те життя принесе?
А, щоб духовні скарби не втрачати про совість треба
дбати, по совісті жити, один одним дорожити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2018
автор: яся