Осінній день… На інші так не схожий,
Сьогодні гріх томитись у авто
Ловлю усмішку перших перехожих
Закутавшись думками у пальто
Усе змішалось: сьогодення будні,
Яскраві фарби нездійснених мрій
І спогади про тебе незабутні,
І розпачу нестримний буревій
Я вперше йду легким в майбутнє кроком
Ще й сніг мені сльозою підморгнув
Боюсь лишень упасти ненароком,
Залишитись в минулого в боргу
Бо час безликий, та лікує рани
Готовий завжди прийняти нове
Та чи достойний щастя каторжанин,
Що не своїм життям давно живе?
Та не цілує вчасно вірні губи
І не цінує дотику руки
Якщо не час – він сам себе погубить
Живи тепер і тут, і навіки!
Чого бажати у задвірках Раю?
Красива осінь! Господи, пробач,
Що я про Тебе в щасті забуваю
І згадую в періоди невдач
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2018
автор: Тарас Слобода